Про свято Лугнасад
Лугнасад (Lughnasadh) — свято першого врожаю, яке відзначають приблизно 1 серпня, коли літо поступово згасає, а природа дарує перші плоди своєї щедрості. У Колесі Року це перше з трьох свят урожаю і символ переходу від активного літа до повільного наближення осені. Назва походить від ірландського бога Луга, який, за легендою, започаткував це свято на честь своєї прийомної матері Телту, що загинула, розчищаючи землю для сівби. Лугнасад має кельтське походження, але його мотиви — врожай, праця, вдячність — були поширені по всій Європі у дохристиянські часи.
Це час дозрівання, жнив, турботи про збереження плодів і оцінки зусиль, вкладених у весняну працю. У природі це момент першого збору зерна, а в людському житті — нагадування, що нічого не триває вічно: за кожним розквітом приходить спад. У міфологічному вимірі це період жертви — коли Божество Життя віддає себе, щоб люди могли жити. У деяких традиціях проводять ритуальні весілля, ігри, ярмарки, борцівські поєдинки та обряди подяки духам землі. Це свято також символізує силу союзу: між людьми, між людьми та природою, між Богом і Богинею.
Серед обрядів — випікання першого хліба з нового зерна, освячення снопів, плетіння вінків, прикрашання оселі колосками та соняшниками. Часто приносять символічні дари на поля чи пагорби — як подяку за врожай і прохання про достаток. Вогонь, як і в інших сабатах, тут має силу очищення та підтримки життєвої енергії. У Вікці Лугнасад шанують як час рівноваги між відпусканням і вдячністю. У сучасному світі його святкують як нагадування про цінність праці, зв’язку з природою і вміння дякувати за те, що вже отримали, замість гонитви за наступним.